Мокра (Україна) сьогодні

Родина Сімкович на сьогоднішній день просліджує себе від Петра Сімковича, який народився 1830 року у селищі Мокра, графстві Уж у Карпатах Східної Європи. Люди Карпат називають себе “мешканцями низин” та “мешканцями верховин" у залежності від розташування селища. Родина Сімковича була “мешканцями верховин”. Стосовно прізвища, закінчення ovich – слов'янське й означає “син” або “родина”. В 11 сторіччі ця область була значною мірою незаселена, була “землею без людини”, кордоном між королівствами Київська Русь та Угорщиною.¹ Родинне селище Мокра було зареєстроване на початку 12 сторіччя, що значить “мокра” мовою русинів, тому, що вона була розташована у долині. У 1814 році там мешкало 186 мешканців, 1915 року – 405 мешканців, 96%, із яких були карпато-росіяни, русини.²

Алик Сімкович, 21 рік, 1915

У 1845 році вищезгаданий Петро та його дружина мали сина Івана. Сорок років потому Іван та його дружина мали сина Олександра, що народився 13 лютого 1894 року у селищі Мокра. Олександр ріс у час погіршення плодоносіння землі, збільшення народжуваності та поганої економіки. Тому у році 18 років Олександр поїхав із дому до Америки. Після прибуття до Гамбургу, Німеччина, він відплив на судні до Америки, та прибув до Еліс Айленду, Нью-Йорку 7 липня 1912 року. Там його офіційним ім’ям було ім’я Олександр, але його називали Аликом. Отримавши свою першу роботу у вугільних шахтах Західної Вірджинії, Алик, на кінець, влаштувався у маленькому південно-західному шахтарському містечку Якобс Грік штату Пенсільванія. Тут він спочатку працював як нічний охоронець, потім – на залізниці, та на кінець, у вугільних шахтах. Пізніше, одна з його сестер, Марія, емігрувала й оселилася у містечку Якобс Грік також.

Весілля Олександра Сімковича та Барбари, 1923

У 1923 році Алик одружився з Барбарою Туріс, батьки якої, Михайло Туріс, (Туріс, означає дехто з регіону ріки Турьї) та Олена Холович, емігрували із селища Турья Пасіка, що лише за 5 кілометрів від місця народження Алика. Турья Пасіка вперше була зареєстрована у 1552 року. У 1814 його населення було 656 мешканців, і до 1915 року стало 1635, 96% якого були карпато-росіяни (русини).

Патріарх Олександр Дзубай

У 1923 році Алик одружився з Барбарою Туріс, батьки якої, Михайло Туріс, (Туріс, означає дехто з регіону ріки Турьї) та Олена Холович, емігрували із селища Турья Пасіка, що лише за 5 кілометрів від місця народження Алика. Турья Пасіка вперше була зареєстрована 1552 року. У 1814 його населення було 656 мешканців, і до 1915 року стало 1635, 96% якого були карпато-росіяни (русини).
Треба відмітити, що батьки Барбари одружилися у травні 1903 року у Лезенріні, Пенсільванія, і були обручені Олександром Дзубаєм, який у ту пору був греко-католицьким священиком, а пізніше став предметом полеміки в американській карпато-російській історії; в 1916 році він став Патріархом російської православної церкви, при допомозі якої він очолював карпато-російське відділення єпархії Пітсбурга.

Алик і читав і писав карпато-російською мовою, згадували, що він читав карпато-російську газету кожного тижня. Він також навчився читати й писати англійською мовою. Алик був також сильним та працелюбним. Шахтарі, що заздрили йому, прозвали його “паровий екскаватор”, одного разу він був атакований фізично через те, що вони погано виглядали, коли він дуже швидко працював (назад, додому, брат Алика, Дмитро був найсильнішим чоловіком у селищі, він був спроможній підняти сільський дзвін без сторонньої допомоги).

Алик Сімкович у 1932

Нажаль, сталась трагедія. С початку, 1932 року батьки Алика, яких він не бачив упродовж 20 років померли, з інтервалом в 3 місяці, потім у 1933 році Алик був серйозно травмований на вугільній промисловості, під час перевезення вагонеток із вугіллям мулами, на які налетів важкий потяг із вугіллям. У той час, як цей нещасний випадок не вбив його, наступне невдале хірургічне втручання призвело до його несвоєчасної смерті у 1934 році у віці 40 років. Його вдова, Барбара, мати 5 дітей, отримала 500 доларів від шахти як повну компенсацію. Із смертю Алика, Другою Світовою війною, та радянським захватом області, закінчилось спілкування зі Старою Країною.

"Долари завжди приходили з Америки, від вашого дідуся Олександра, який посилав їх батькові, Івану. Іван, разом із його іншим сином Дмитром, купували землю та домашню худобу на ці долари. 1949 року ми були названі куркулями( або багатими селянами) комуністами. Земля і вся домашня худоба були колективізовані (відібрані) радянською владою, вони навіть не подякували..." -Марія, закарпатська внучата племінниця Олександра Сімковича

Колишній Мокровський колхоз

Тим часом, повертаючись у Мокру, де вся родинна власність і домашня худоба були конфісковані радянським урядом, нещодавно створений колгосп (колективізована ферма) був збудований. Довгий, масивний сарай був збудований на краю маленького гірського селища, де селяни мали працювали та землі, якась колись їм належала, “найняті” комуністичною владою. Декілька членів родини Сімковича були відіслані до Сибіру.

Родина Сімковича сьогодні

"Ми такі раді знати, що ми маємо родичів, про яких ми нічого не знали до сих пір. Усі ці роки ми не могли спілкуватися..." –Михайло, Ужгород, племінник Олександра Сімковича

З політичними змінами та “гласністю” наприкінці 80, 1986 року два американських Сімковича, професор університету та його син, приїхали до їх, рідного селища і в присутності необхідних на той час “радянських агентів” у вигляді екскурсовода туру, вони знову встановили контакт із Сімковичами Закарпаття. Цікаво, як це сталося: американці та їх, екскурсоводи прибули до селища Мокра на машині, та зупинили жінку, яку вони побачили, щоб запитати в неї деяку інформацію. Ця жінка, як виявилось, була Сімкович, і двоюрідною сестрою американського професора! С тих пір інші американські Сімковичі приїздили, і родини Старого і Нового Світів більш пов’язані між собою.

Ellis Island Wall of Honor Certificate

Сьогодні ім’я Олександра Сімковича офіційно записано до «Американської Іммігрантської Стіни Честі» в Еліс Айленді. Як заповіт його страждань, всі його 5 дітей отримали вищу освіту, і отримали привілеї від його зусиль досягти американської мрії. У США, нащадки його та його сестри Марії живуть зараз у штатах Пенсільванія, Масачусетс, Коннектикут, Вермонт, Нью Джерсі, Висконсині, Алабама, Колорадо, Невада та Каліфорнія. Американський родовід Сімковича зараз включає в себе суміші кровей американців англійського, німецького, голландського, шотландського, французького, грецького, хорватського, ірландського, польського, італійського, угорського, шведського і навіть корінних індійців американського походження. В Європі деякі члени родини Сімкович переселилися із селища Мокра в обласний центр Ужгород, та взяли шлюб із місцевими великими росіянами, українцями та німцями. У той час, як більшість членів родини Сімкович усе ще проживають у Закарпатті, деякі переселилися до Центральної Росії, в Одесу, що на Півдні України та в Донецьк, що на крайньому Сході України, у Львів, що на південному заході України та до Німеччини.
 

Бажаєте отримувати випадкові, важкодоступні новини та обновлення про Карпато-росиян (карпато-русинів), у Європі та Новому Світі? Натиснути тут: Новини карпато-росіян

1 Paul Magosci, Encyclopedia of Rusyn History and Culture / (Toronto: 2002), p. 178
2 Carpatho-Russian Echoes / (Ft. Lauderdale: February, 1984)