| Today is |     |
| Релігія "Ми вдячні Михайлові Горбачову, що ми можемо зараз відкрито мати релігію. Я люблю ходити до церкви кожної неділі і намагаюся не пропустити жодної служби. Я не можу думати про моє життя без церкви.." -Ганна, Закарпатська племінниця Олександра Сімковича
Релігія та історія карпато-росиян (русинів) глибоко переплетені, що часто призводить до протиріч. Карпато-росіяни спочатку були православної віри, (хоча, це спірно, тому що мав місце католицький вплив із Моравії). Фактично, одним із самих ранніх святих у Монастирі Печерська Лавра у Києві був карпато-російський Мойсей Урин, (помер 1043 року)1, хто перш ніж стати ченцем, служив Борисові, князеві Стародавньої Русі. Життя Мойсея та його братів, Єфрема та Георгія, описано у відомій “Російській Первинній хроніці”. Також унікальне Карпатське церковне “простопініє” (проста пісня) є оригінальною рисою тих часів, що має тісний зв ‘язок із Київською Руссю і, навіть, зберегла деякі її елементи.2 Рання історія Упродовж 700 років православна церква була єдиною церквою у Закарпатті. Але під зростаючим впливом Австро-Угорської Імперії, що той час була при владі, православне духовенство було зменшене до правового статусу селянина-кріпака, і навіть патріарх Мукачева був у владі угорських лордів. Щоб покращити своє становище, деякі ортодоксальні священики намагалися сформувати свою церкву при католиках. 1614 року 50 священиків зібралися у Монастирі “Червоний брід”, але ортодоксальний натовп був проти і розсіяв збори. Друга спроба у 1630-х за Патріархом Василєм Таросовичем також протерпіла невдачу. Нарешті, у квітні 1646, Патріарх Парфеній Петрович, був спроможний організувати зустріч 63 (із декількох сотень) священиків, які присяглися на вірність Римському папі. Підписаний ними документ став відомим як “Союз Ужгорода”, що призводив до формування греко-католицької церкви. Цій новій церкві надавалася велика матеріальна допомога від Австро-Угорської Імперії, дозволялося підтримувати східні традиції обряду, включаючи одружених священників. З того часу русини мали двох єпископів, одного – греко-католика, а іншого – православного, до 1721 року, коли останній православний священик, що залишився у західний країнах прийняв Союз.3 Священики у східних областях Берег і Марамарос, залишалися православними до 1745 року.4 Нещодавня історія
У 1890 роках, 145 років потому як православ'я перестало існувати у Карпатах, почався рух за “повернення до православ’я”, який досяг свого зоряного часу 1920 року. Багато грецьких католиків, що стали православними було заарештовано за зраду, і деякі з них навіть були накарані урядом, відіслані до концентраційного табору Талергоф.5 Смерть мученика – священика Максима Сандровича 1914 року є найвідоміший інцидент. Тим часом, російська більшовицька революція вимушувала російське благородство та середній клас залишати Росію, і багато влаштовуватися у США. Ці росіяни прибували й почали влаштовувати російську православну церкву (Метрополію), саме у цей час, карпато-росіяни в Америці також повернулися до православної віри6, що призвело до обвинувачення Алексіса Тота, що був греко-католицьким священиком у ті часи, який багато людей повернув до православної віри (завдяки його зусиллям, 50% русинів православні). Це американське змішування далі вплинуло на події та переслідування, що відбувалися на Карпатській батьківщині, де тисячі збіглих православних росіян також улаштувалися, включаючи ченців, що заснували Ладомирів монастир. "IУ 1946 році всіх греко-католицьких єпископів та священиків відіслали до концентраційних таборів до Сибіру." -Ганна, племінниця Олександра Сімковича
Навпаки, то були греко-католицькі єпископи Карпат, що постраждали у 1940. Радянський уряд анулював Союз Ужгорода 1946 року, і греко-католицька церква була ліквідована. Священиків, які відмовлялися перейти до православної віри відсилали до концентраційних таборів Сибіру, де більшість гинула. Інші були просто вбиті в їх рідних селах. Додаючи солі до рани, у 1971 російський православний синод у Загорську, СРСР, побічно виправдовуючи це насильство, офіційно ратифікуючи анулювання.
Містечко Якобс Крік, Пенсільванія, де жив Олександр Сімкович, має православну церкву Святого Миколи (тепер - це округ американської православної карпато-російської Єпархії), де за кілька років, як Алик туди прибув, стався такий випадок в американській карпато-російській історії: багато членів церкви працювали на шахті Дарр, місці, де відбулася найжахливіша катастрофа на вугільному виробництві за всю історію штату Пенсільванія, де загинуло 239 осіб 19 грудня 1907 року. Однак, не працюючи один день і не отримуючи за нього платні, шахтарі відвідували святкову літургію Святого Миколи, коли вони відчули, як земля затряслася під ними під час цього нещасного випадку. Карпато-російські шахтарі, що молилися цього дня, були врятовані.7 В Америці релігійні та націоналістичні причини йшли разом. Окрім російської ортодоксальної та греко-католицької боротьби, сильною була не вподоба українців карпато-російськими лідерами, це було часто яскраво виражено, через те, що український націоналізм вважали руйнівною силою. Одне греко-католицьке послання, від 1954 року, має: “До нас, карпато-російського народу, тут і у нашій рідній країні під зеленими Карпатами, не може бути більшої образи та порушення, як називати нас українцями. Ми не знаємо таких людей на світовій мапі”."8 Релігія сьогодні
IУ Європі сьогодні все ще існують напружені стосунки. Хрестовоздвиженський Собор в Ужгороді належав греко-католикам до 1948 року, потім він був відданий комуністичним урядом російській православній церкві. Багато значуще відвідування цього собору у лютому 1990 року американським Візантійським католиком (грецьким католиком) архієпископом Стівеном Кокайско, чиї власні батьки, русини, народилися в Карпатах, призвело до конфронтації від ортодоксальних протестуючих русинів. Пізніше, в 1991 році, були головні протести, включаючи фізичні нападки та голодування, коли було вирішено віддати собор грецьким католикам.
Православ’я той час же зібралося будувати новий Хрестовоздвиженський собор, під керівництвом Дмитра Сидора, священика Московського Патріаршества, (можливо, найбільш видна духовна персона у всьому Закарпатті), хто дуже активний у русі карпато-росіян (русинів). Архітектура нового собору заснована на проекті відомого і нещодавно відбудованого “Собору Хреста Спасителя” у Москві, що є найбільшою церквою в Росії. У даний час ортодоксальні прихильники ображені будівництвом нового римського й греко-католицького комплексу собору біля православного собору. Так, вони вже заявили, що встановлять їх власну церкву у центрі міста Ужгород, прямо перед греко-католицьким собором, “око за око, зуб за зуб”. Нова церква буде присвячена святому Олексію Кабалюку, ортодоксальному герою русинів. Кабалюк народився в греко-католицький родині, але прийняв православ ‘я, став священиком, відіграв головну роль у становленні православ’я у Закарпатті, на початку двадцятого сторіччя. Напередодні Першої Світової війни, Кабалюк був посаджений у в’язницю, і після, він був головним лідером православ’я на Закарпатті аж до його смерті у 1947 році. Він канонізувався 2001 року, але як перший ортодоксальний лідер, що допомагав радянській владі, під час ліквідації 1946 року, що є образливим для грецьких католиків.9 Релігія та політика все ще змішуються тут: ортодокс Сидір пропагандує тих кандидатів, що підтримує Москва (проти українсько зорієнтованих кандидатів), і відкрито підтримав Віктора Януковича на президентських виборах 2004 року “як єдиного православного кандидата”. Особливо, що 542 з 550 православних церков Закарпаття бажають залишитися під російським, московським патріархатом (а не українським, київським патріархатом). В результаті того, що в інших областях Західної України, переможець, Віктор Ющенко, отримував 90% голосів, в Закарпатті голоси були рівномірно розподілені між двома Вікторами, візантійські греко-католики в основному голосували за Ющенка, а православні – за Януковича. На другому прикладі, де закарпатські русини пішли проти потоку, не дивлячись на довгий тиск, греко-католицька церква регіону, стійко відмовлялася бути включеною під юрисдикцію українсько орієнтованого Львову, Львівської Католичної Єпархії.
У рідному селі Сімковича Мокра, сьогодні відвідують сільську православну церкву святих Петра та Павла, в той час, як інші ідуть до сусіднього села, щоб відвідати там греко-католицьку церкву. Однак, є одна річ, яку ні церковні розбіжності, ні комунізм не змінили – це традиційне формальне вітання русинів, яке все ще можуть почути й ортодокси й католики: “Слава Ісусу Христу!“. Бажаєте отримувати випадкові, важкодоступні новини та обновлення про Карпато-росиян (карпато-русинів), у Європі та Новому Світі? Натиснути тут: Новини карпато-росіян 1 Lawrence Barriger, Saints Cyril & Methodios - Spiritual Insights, The Church Messenger (Johnstown, PA). | |
