ПОЧАТОК ІСТОРІЇ

"Хто ми? Якої національності? Ми прикарпатські росіяни або русини, але не Великі Росіяни." – Марія, Закарпатська внучата племінниця Олександра Сімковича.

Карпато-російський рaйон сьогодні

Загальне використання терміну “Русин” для всіх східних слов’ян бере свій початок більше ніж 11 століття, його походження вказує на етнічний та політичний зв’язок із державою Київська Русь, що існувала з кінця дев’ятого до початку тринадцятого сторіччя. Росіяни (великі росіяни, карпато- росіяни (карпато-русини), українці (малоросіяни або маленькі росіяни) та білоруси (або білі росіяни) – всі нащадки русичів, народу Русі, що є східними слов’янами, які змішувалися з іншими народами впродовж сторіч: на Півдні з іранцями та пізніше, із німецькими народами, на Заході з Балтійськими народами, на Сході – із фінами та турками.¹

Упродовж сторіч русини розвивали різні політичні та економічні центри, а також нові назви. Населення північної Русі було відоме як “Великі Русини” к 17 сторіччю. Народ на Заході називав себе білі росіяни (або білоруси). А народи на Півдні Русі були відомі як маленькі росіяни. Потім, з початком політичного руху наприкінці 19 сторіччя, багато маленьких росіян почали називати себе українцями, щоб відрізняти себе від великих росіян північної Русі. До 20 сторіччя, оригінальна назва “Русь” або “Русин” збереглася лише у Карпатських горах.² В Америці до русинів відносять себе карпато – росіяни, русини (латинська форма) або просто росіяни. Карпато – російський гребінець, що ви можете побачити зверху на цьому вебсайті, є національним символом русинів. Червоний ведмідь представляє Карпати, а три золотих бруски – три головні ріки області: Уж, Тису та Латорицю. Темно – синій та золотистий – є традиційні геральдичні кольори області.

Карпато – росіяни поселилися в області Карпатських гір за різні хвилі еміграції з Півночі між восьмим та сімнадцятим сторіччями. Зброя та скелети знайдені в могилах у графстві Берег с ери 10 сторіччя, пропонують, що нормандські вікінги (хто грав роль у засновані древнього Києва) були тут також.³ В цей час Карпато-росіяни були перш за все пастухами, фермерами, лісорубами та мисливцями. Різкі гірські зими та іноземні економічні й політичні засоби правління були неприємними умовами, що люди мали терпіти. Загальний ефект цієї жалюгідної ситуації стримував Карпато – російське суспільство, воно було інтроспективним та стоїчним. У 1241 році Карпати впали перед вторгненням Монголо – татар, під керівництвом Бату хана, сина Чингиз хана. Вони знищували населення та палили села.⁴ Монголи зайшли в регіон через прохід Веретскі, на Схід від рідного села Сімковичей Мокра.

Княжич Федір Коріатович

У 1395 році православний російський княжич Федір Коріатович, син новгородського князя, привів із собою з північного Новгорода солдат та їх сім’ї для того, щоб поселитися на незаселених Карпатських землях. Прибуття Коріатовича та його людей було віхою для Карпато – росіян, по суті, покращивши адміністративні, духовні та культурні аспекти⁵ областей, включаючи в себе будівництво та укріплення фортеці Мукачева гарматами, водними ровами, працівниками та ремісниками та заснуванням православного монастиря на ріці Латориця.⁶

НЕЩОДАВНЯ ІСТОРІЯ

Австро-Угорська монархія керувала Карпатами з 1772 до 1918 року. У дев’ятнадцятому сторіччі Російська імперія стала бажаним призначенням для освічених та інтелектуальних карпато-росіян.⁷ Дев’ятнадцяте сторіччя також бачило розповсюдження слов’янізму в Європі і промосковська уява стала популярною. Російська військова кампанія, царя Миколи 1849 року мала значення для місцевого Карпато-російського населення, яке увійшло у тісний контакт с 200 000 російською армією. Ця взаємодія мала дію на збільшення національної свідомості того часу.⁸ Олександр Дукновіч (1803-1865), хто написав неофіційний гімн русинів (я був, я є та я буду русином), і котрого називають “Джорджем Вашингтоном” русинів, згадав, що коли він побачив російських козаків на вулиці, він “танцював та кричав від радощів”.

Декілька десятиріч потому, коли економічні умови та репресії погіршилися, наприкінці 19 сторіччя, масова еміграція до Америки мала місце, що розпочалася на початку 1870 року. Між 1899 та та 1931, на остріві Еліс перебувало 268 669 іммігрантів русинів, Олександр Сімкович, (кому присвячено цей вебсайт), був одним із них.⁹ Більшість із них розселилися у північно-східних штатах, але поселення русинів з’являлися у більш віддалених штатах, таких як Мінесота, Колорадо, Алабама, Вашингтон та Монтана. Кількість їх, нащадків у Сполучених Штатах Америки зараз приблизно 700 000. Менша кількість також емігрували до Канади, Бразилії та Аргентини.

Хоча Карпатський регіон не був основним полем битви під час Другої Світової війни, він також відчув руйнівну силу війни. У вересні 1944 року, відступаючи від наступу Радянської Червоної армії, нацисти підірвали всі мости в Ужгороді, включаючи міст, що був збудований у 14 сторіччі. Радянська армія зайняла Карпати, у 1945 році цей регіон став складовою Радянського Союзу і став називатися Закарпатським регіоном.¹⁰ Цьому акту заперечували впродовж років, але марно. У США Угодою 1964 року Греко-католицького союзу, навіть було прийняте рішення, що зверталося до Організації Об’єднаних Націй, із проханням діяти так, “щоб Карпатська Росія була пізнана та прийнята у вільні нації світу, як автономна держава”.¹¹

КАРПАТСЬКИЙ РЕГІОН СЬОГОДНІ

Вид на Закарпатьски гори

"Наш народ голосував “ТАК” за автономію, але це лише наше бажання, так як уряд у Києві відмовляється затвердити наші голоси". -Оксана, внучата племінниця Олександра Сімковича.

Після розпаду Радянського Союзу, у 1990 році, русини у Карпатському регіоні мали голосувати у грудні 1991 року за самоуправління у межах України. З результатами виборів 89%, 78% проголосували “Так”, за автономію.¹² Але з російською більшістю в Одеській області, з подібним голосуванням, Український уряд, боячись розколу, відмовився рахуватися з цим референдумом.

Сьогодні населення Карпатського регіону складає 1.3 міл., має сильний про-русинівський рух, що для інших є антиукраїнським. Наприклад, деякі українські націоналісти стверджували, що сучасний “рух русинів” у Карпатському регіоні насправді існує, щоб захистити інтереси Російської Федерації у Карпатах.¹³ Однак, більшість русинів, насправді бажають мати ідентичність. У всякому разі, русини / Карпато – росіяни досягли періоду, коли вони сформувались як народність, яка має свої відмінні риси. Включаючи сусідні країни, є приблизно 1.5 міл. русинів у Європі сьогодні.¹⁴ Вони пізнані, як національність у Словаччині, Польщі, Угорщині та Югославії. На Україні вони є третіми за чисельністю після українців та росіян, та їх майбутнє, як окремої національності є найбільш безпечним, ніж будь коли.

"Це наша Батьківщина (Закарпаття) тут мешкає сьогодні багато націй, русини (ми), росіяни, українці, цигани, німці, словаки, угорці, румуни та вірмени. У сільській місцевості, біля селища Мокра є ліс із буком, ялинками, березою, грабом. Тварини нашого лісу – вовки, ведмеді, лисиці, рисі, орли, дикий борів, зайці та дикі козли." -Ганна, племінниця Закарпатянина Олександра Сімковича

Сьогодні є приблизно 50 000 росіян, що мешкає у Закарпатті, разом із господарями інших меншостей. Гори займають більшість Закарпаття, має місце типова альпійська комбінація драматичного та близького: ліси та гори, водоспади та бурхливі ріки, що контрастують із дружнього вигляду лугами, гарними селищами, дерев’яними будівлями та церквами. У 2006 році Сполучена Національна Угода по Закарпаттю набула сили, що має на меті збереження багатої дикої природи області, пейзажей та культурної спадщини, розвиваючи лісництво, видобуток корисних копалин та туризм, не псуючи навколишнє середовище. Закарпаття має великі природні ресурси, а саме деревину, мінеральну воду (більш ніж 500 родовищ), сіль, золото, ртуть та мармур. Туризм складається з катання на лижах, полювання, та спа курортів. Винна справа є важливою складовою виробництва у Закарпатті (деякі родичі Сімковича виготовляють горілку домашнього виробництва).

Прикордонник у Чопі (Закарпаття)

Сусідній кордон став популярним місцем для нелегальних іммігрантів, що мають на меті дістатися до Західної Європи, та прикордонники регулярно ловлять китайських, індійських, в’єтнамських та африканських правопорушників. У той же час, багато русинів їдуть за кордон на роботу, велика кількість їх зараз знаходиться у Росіі та у Португалії.

Компанії таких країн як Німеччина, Великобританія, Австрія та США працюють тут зараз. Працює шведський IKEA, є лісопилка та меблева фабрика. Виробник американської електроніки інвестував майже 75 мільйонів доларів у два нових заводи в Ужгороді, в той же час, їх сінгапурський конкурент будує власний завод у сусідньому Мукачеві. Ці заводи наймають приблизно 4500 чоловік, виготовляють компоненти для компаній типу Siemens, Philips та Nokia. Росія підтримує інтереси в області: український уряд орендує зону вільної торгівлі в місті кордону міста Чоп на протязі 50 років у Росії. У Мукачеві є багато офісів московських компаній, що торгують із Заходом. Один із найбільших радянських радарних засобів обслуговування та раннього викриття та спостереження ракетних систем знаходиться у Мукачеві і зараз використовується і Росією й Україною. Комунікації, що з’єднують Східну та Західну Європу – три залізниці та чотири шосе, електричні лінії, газ та нафтопроводи – ідуть прямо через Закарпаття. У перспективі будівництво газопроводу Новопсков (Росія) та Ужгород (Україна), яким будуть керувати як Росія, так і Україна. Так буде транспортуватися природний газ із Сибіру до Західної Європи. Уже сьогодні 80% газу з Росії до Європи йде через Україну, і дві третини цього газу іде через головний газопровід, що існує в Ужгороді.¹⁵

Рідне село Сімковича знаходиться у горах, при дорозі, що веде до районного центру Ужгорода через долини. На сьогоднішній день селище Мокра має 125 маєтків, та головну дорогу, що розташована уздовж струмка Боршинчі, що впадає в ріку Туржа, що у свою чергу впадає в ріку Уж, на якій, далі за течією, розташоване місто Ужгород. Навіть сьогодні члени родин у цьому віддаленому регіоні сповіщають інколи про те, що їх коні або собаки були вбиті вовками. В той же час, деякі члени родини все ще живуть у Мокрій, а інші переїхали до великого міста – Ужгорода.

Ужгород (Україна)

"Наше місто Ужгород розташоване на березі річки Уж, із населенням 130 000 осіб, є столицею Закарпаття. Ужгороду більше ніж 1000 років, і він має багато історичних палаців. Серед них – Ужгородська фортеця, що датується 10 сторіччям, та собор, збудований у 17 сторіччі." –Світлана, Ужгород, внучата племінниця Олександра Сімковича

Столиця Закарпаття Ужгород має унікальну властивість – тут європейський Схід зустрічається із Заходом. Російською мовою вільно спілкуються у цьому культурно змішаному місті. Це є практичний шлях спілкування між росіянами, українцями, угорцями, румунами, циганами, німцями, поляками, іншими меншостями та домінуючими місцевими карпато-росіянами. Місце бере свою назву від ріки Уж, що розділяє місто на дві половини (старі та нові секції). Уж, назва ріки, означає вугор та “horod”, як русини називали місто (у російській мові “gorod”), походить від старослов’янського “град”. Так як нові інструкції для в’їзду в Україну були представлені у 2005 році, для громадян США, Канади, Японії та громадянам Європейського Союзу було дозволено відвідати Україну впродовж 90 днів без візи – Ужгород відчув наплив іноземних туристів.

Період чехословацького контролю між Першою та Другою Світовими війнами, залишив місто із зеленими насадженнями у західноєвропейському стилі, із будинками з квартирами у стилі модерн. Ратуша, збудована на протязі цього періоду, виглядає так само, як італійська, а дахи з червоної черепиці на багатьох будинках дають південно-європейське відчуття. Це різко контрастує з більш пізньою архітектурою радянського стилю, яка також з’явилась у місті. Інший незвичайний контраст – греко-католицький собор у стилі бароко, у зрівнянні зі східним російським православним собором. Ужгород був під 37 різними прапорами, починаючи від прапорів угорських принців до хана Женгіса, австрійських Хапсбургів, Чеської Першої Республіки, нациського протекторату, та Радянського Союзу. В цей же час, Ужгород може вважатися столицею карпато-росіян, він віддзеркалює те, що є: це міжнародне місто на перехресті Європи.

Бажаєте отримувати випадкові, важкодоступні новини та обновлення про Карпато-росиян (карпато-русинів), у Європі та Новому Світі? Натиснути тут: Новини карпато-росіян
 

1 News from Ukraine (Kiev: Dec. 1989), p. 2
2 Carpatho-Rusyns - Byzantine-Ruthenian Diocese of Parma (Parma: Aug. 1981)
3 Andras Benedek, Gens fidelissima: The Rusyns (2001), p. 12
4 A. Bonkalo, The Rusyns (New York: 1990), pp. 12-13
5 Manifesto Of The Carpatho-Rusyns in Czechoslovakia (Presov: 1990), pp. 3-4
6 Ihor Tymofeiev, The Day - Ukrainian Daily Newspaper (Mukacheve: Ukraine, 1998)
7 Carpatho-Rusyn American (Pittsburgh: Spring 1993), p. 3
8 Carpatho-Rus’ / Karpatska-Rus’ (Yonkers: March 19, 1993)
9 The New Rusyn Times - Carpatho-Rusyn Society (Pittsburgh: May/June 1995), p. 11
10 Orest Subtelny, Ukraine - A History (Toronto: 1988), p. 487
11 John Masich, Highlights in the Glorious History of the Greek Catholic Union of the USA, in Jubilee Almanac of the Greek Catholic Union of the USA, (Munhall, PA 1967) pg 263
12 Byzantine Catholic World (Pittsburgh: Feb. 16, 1992), p. 8
13 Oleksa Myshanych, Political Ruthenianism - A Ukrainian Problem, The Ukrainian Quarterly (New York: Fall, 1997)
14 Richard D. Custer, Rusyns (Washington, D.C.)
15 Steve Gutterman, Soviet-era pipeline grid means Russian gas exports still moves through Ukraine, Associated Press (Jan. 3, 2006)
16 Arie Farnam, Harmony Reigns in an Unexpected Place, The Christian Science Monitor (March 29, 2002)